Фото: офiційна сторінка “Дивовижних” у Facebook

У Полтаві відбулася справді «дивовижна» зустріч. Активістка київського ГО «Дивовижні» Марія Насєдкіна розповіла активним і небайдужим полтавцям про різні проекти, які вже зараз згуртовують людей для позитивних зрушень. Дівчина переконана: найголовніше – це дати людям зрозуміти, що вони можуть змінити свій двір, своє місто і своє життя на краще. У невимушеній бесіді Марія розповіла, як саме це зробити.

Розкажи трохи про себе та про те, як виникли «Дивовижні»?

– Я народилася і прожила перші 15 років у Запоріжжі, де мешкала в абсолютно звичайній багатоповерхівці – у під’їздах не було світла, але були облуплені стіни, і в мене зовсім не виникала думка, що я, маленька дівчинка, здатна щось змінити. Потім певний час жила у Швейцарії. У наших людях мене завжди дивувала схильність жалітися і нічого не робити для вирішення проблем. Я постійно думала – як це змінити? Як змусити людей змінити ці стіни у свідомості, подібні до обшарпаних стін їх під’їздів? Насправді, серед нас чимало справді дивовижних людей, яких треба просто знайти і об’єднати, і тому саме це слово – «Дивовижні», мені просто врізалось у свідомість і згодом дало назву організації. Потрібна була ідея, здатна запалювати людей. І такою ідеєю стало упорядкування свідомості через упорядкування благоустрою. Наразі, коли ми наводимо лад у певному дворі чи лісі, ми ставимо собі за мету скоріше ремонтувати свідомість, аніж конкретні лавки чи ліфти.

– Я кинула клич у соціальній мережі: є ідея, і для її реалізації потрібна ще одна людина. Я шукала того, хто б сказав: ти псих, але я тобі вірю, спробуймо зробити це. І така людина знайшлася – з цією дівчиною я навіть не спілкувалася раніше. Першою акцією ми обрали прибирання лісу. На неї прийшло 8 людей, і це було справжнє щастя, що прийшли хоч хтось, крім ініціаторів. Тоді ми чотири суботи підряд прибирали ліс, аж поки дозволяла погода і вивезли 50 мішків сміття. Обличчя учасників сяяли від усвідомлення, що вони також можуть долучитись до позитивних змін.

– Коли ми починали, ми не планували на рік вперед, і не чекали, поки нас офіційно зареєструють як громадську організацію. Ми вирішили спочатку щось зробити, проаналізувати цей досвід, і наступного разу робили краще.

Як люди сприймають діяльність «Дивовижних»?

– Коли ми починали, часто чули від жителів будинків – це не ваша справа, хай цим займається ЖЕД. Або нас критикували – починали вчити, як правильно фарбувати чи відшкрібати оголошення. Щоправда, після зустрічної пропозиції стати поруч, і показати як це правильно робиться, претензії припинялись. А одного разу – житель навіть викликав міліцію. Ми ремонтували ліфт в одному з будинків, і місцевий мешканець – дідусь чомусь вирішив, що ми щось псуємо в під’їзді. Ми поговорили з ним, пояснили все і він ніби заспокоївся і пішов. А вже за 5 хвилин приїжджає міліція, і каже, прийшло повідомлення про вандалів у під’їзді. Ми показали – ось фарба, ось відремонтований ліфт, ось з нами три небайдужих сусіди. Вони подивились на нас, і поїхали собі. А ще був випадок – ми розфарбували вхід до під’їзду. Поки працювали, місцеві мешканці також не сприймали нас, критикували. А на завершення підійшла одна бабуся, дала 5 гривень і сказала: «Дякую вам за цю красу! При Союзі (авт. СРСР) такого зробити не можна було, а тепер я щодня ходитиму і милуватимуся нашим під’їздом.» Найголовніше – це передати цінності, пустити те, що ми називаємо «хвилями позитивних змін». Це коли місцеві мешканці, натхненні позитивним прикладом, продовжують наводити і підтримувати порядок. Треба, щоб люди почали ставитися до спільного простору, як до свого власного. Ви ж підтримуєте порядок у власній квартирі?

(далі буде)